Висвітлено проблеми та перспективи розвитку денних стаціонарів загального профілю, стаціонарозамінних форм медичної допомоги в практиці сімейних лікарів, основні принципи організації та функціонування денних стаціонарів амбулаторно-поліклінічних закладів за сучасних умов. Викладено порядок відбору та направлення хворих на лікування, методику розрахунку потреби в ліжках денного лікування, науково обгрунтовано створення стандартів надання медичної допомоги в денних стаціонарах загального профілю.

Освещены проблемы и перспективы развития дневных стационаров общего профиля, стационарозаменных форм медицинской помощи в практике семейных врачей, основные принципы организации и функционирования дневных стационаров амбулаторно-поликлинических заведений в современных условиях. Изложен порядок отбора и направления больных на лечение, методику расчёта потребности в койках дневного лечения, научно обосновано создание стандартов оказания медицинской помощи в дневных стационарах общего профиля.

Показана необходимость дифференцированного подхода к оценке и решению проблем медико-санитарной помощи (ПМСП) сельскому населению Украины. Рассмотрены основные особенности ПМСП, которые при этом необходимо учитывать, перспектива упорядочения и разукрупнения сельских врачебных участков - одного из основных условий приближения врачебной помощи к сельскому населению и ее организации на принципах общей врачебной практики и семейной медицины.

На основании архивных материалов исследована и проанализирована работа "Комиссии по реформированию врачебных управлений" под председательством члена Совета Министра народного здоровья и призрения Украинской Державы В. А. Кирьякова. В состав Комиссии входили ведущие специалисты по управлению отраслью и представители медицинской общественности, мысли и предложения которых имеют не только исторический интерес, а и заслуживают внимания современников.

Висвітлено умови, які сприяли створенню системи охорони материнства і дитинства в Україні, становлення її організаційних форм і методів роботи, формування спеціалізованих закладів та перших результатів їх діяльності.

Освещена деятельность украинских научных и врачебных обществ за пределами Надднепровской Украины как в условиях Австро-Венгерской империи, так и польской оккупации, а также в эмиграции после поражения национально-освободительной борьбы. Показана роль украинской медицинской общественности в разработке и внедрении в жизнь социально-медицинских идей, в организации медико-санитарной помощи украинскому населению, обосновании профилактических мероприятий, направленных на сохранение и укрепление здоровья украинского народа.

На основе изучения истории развития профилактического направления в медицине Украины, России и других стран Европы показано формирование понятия "социальная медицина". По данным работ отечественных и зарубежных ученых проанализированы варианты названий этой отрасли медицинской науки и дана их характеристика.

Проаналізовано матеріали щодо зростання поширеності туберкульозу і венеричних захворювань в Україні на початку 20-х рр. XX ст., обгрунтування і опрацювання нових організаційних форм боротьби з ними.

Проаналізовано перебіг і результати переходу радянської системи охорони здоров'я України від "бюджетної" періоду воєнного комунізму до нової економічної політики. Висвітлено запровадження оригінальної форми страхової медицини - робітничої медицини, яка надала додаткові кошти на всі види медичної допомоги застрахованим та членам їх родини, а також дозволила збільшити її обсяг та підвищити якість за складних соціально-економічних умов. Показано можливість використання цього досвіду за сучасних умов становлення державності і переходу до ринкових відносин.

Проведено огляд медичної преси, яка видавалась і поширювалась в Україні від початку XIX ст. Показано, що багато часописів стали трибуною соціальної медицини з якої виступали провідні українські вчені та лікарі.

Висвітлено процес становлення радянської системи охорони здоров'я в Україні, який відбувався за складних умов повоєнної руїни, голоду та епідемій на початку 20-х рр. XX ст. і супроводжувався намаганнями втілити соціально-медичні ідеї в практику, керуючись як розробками фахівців у галузі соціальної медицини, так і марксистською ідеологією.

Проаналізовано інформацію про національний склад населення України, чисельність, розселення і становище національних меншин та етнографічних груп в Україні, міжнародні та державні правові акти щодо захисту їх національних інтересів, прав і свобод. Обгрунтовано методичні підходи. Опрацьовано методику досліджень стану здоров'я та медичного обслуговування національних меншин.

На прикладі досліджень, які свідчать про пріоритет українських лікарів і вчених у багатьох галузях медицини, обгрунтовано наукове і практичне значення науково-дослідної роботи з історії української медицини з метою використання позитивного досвіду наших попередників, проведення педагогічної та просвітницької роботи, спрямованої на професійне, моральне та патріотичне виховання медичних працівників, молоді та всіх громадян України.

Проаналізовано показники стану здоров'я і медичного обслуговування однієї з груп національних меншин України - угорців, які компактно проживають у Берегівському районі Закарпатської області.

Проведено порівняльний аналіз стану здоров'я кримських татар (становлять понад 12 % населення Криму) та всього населення АР Крим (абсолютну більшість якого становлять росіяни - 58,3 % і українці - 24,3 %). Виявлено, що демографічні показники і показники захворюваності за даними звернень по медичну допомогу серед кримських татар кращі, ніж серед усього населення Криму. Встановлено певні особливості в організації та наданні медичної допомоги кримським татарам та іншим депортованим народам.

Висвітлено досвід роботи Медичного центру з обслуговування депортованих народів АР Крим, переважно кримських татар. Аналіз такого досвіду роботи є цінним для удосконалення організації медичної допомоги національним меншинам, особливо тим, які проживають розсіяно.

Зазначено, що зміни в соціально-економічній системі України призвели до необхідності реформування системи охорони здоров'я, спрямованого на збереження та зміцнення здоров'я нації за нових умов. Мета роботи - обгрунтувати стратегії реформування системи охорони здоров'я України за сучасних умов. Використано статистичні матеріали Державної служби статистики України та Центру медичної статистики МОЗ України, аналітичні матеріали соціально-гігієнічних досліджень; методи системного аналізу, бібліосемантичний статистичний, контент-аналізу, соціологічного аналізу. Визначено основні проблеми системи охорони здоров'я України. Обгрунтовано стратегії реформування галузі, спрямовані на вдосконалення її діяльності, збереження та зміцнення здоров'я населення, підвищення доступності, якості та ефективності медичної допомоги. Зроблено висновки, що стратегії реформування системи охорони здоров'я випливають із проблем галузі. Вони визначають суб'єкти державного управління сферою охорони здоров'я, які мають не лише формувати, але й реалізувати ці стратегії.

Зазначено, що протягом століть українські землі перебували та розвивалися за різних соціально-економічних і політичних умов. Така ситуація, звичайно ж, вплинула на стан і розвиток медицини на різних землях. Мета роботи - обгрунтувати необхідність досліджень з історії медицини в різних регіонах України. Використано загальноісторичні роботи, архівні матеріали, загальнонаукові, спеціальні історичні та методи соціальної медицини. Показано, що становлення та розвиток медицини в регіонах України відбувалися по-різному. Навіть у XIX ст. у межах Російської імперії паралельно існувала приказна медицина в Правобережній Україні та земська медицина в Лівобережній і Південній Україні. При цьому розвиток приказної медицини є недостатньо вивченим. Зроблено висновок, що на особливу увагу заслуговує вивчення переходу від приказної до земської медицини в Київській губернії, а також роль київських лікарів у цьому процесі.

Дослідження проблем державного управління у сфері охорони здоров'я потребує обгрунтування і уточнення дефініцій понять, які характеризують цей процес. Обгрунтовано понятійний апарат дослідження державного управління у сфері охорони здоров'я. Використано вітчизняну та зарубіжну літературу з проблем організацій охорони здоров'я, державної політики та управління в цій галузі; методи системного аналізу, бібліосемантичний, контент-аналізу, соціальної медицини. Визначено дефініції таких понять: здоров'я, система охорони здоров'я, медична допомога, сфера охорони здоров'я, управління, державне управління, державна політика, стратегії. Зазначено, що конкретизація цих питань має визначити державну політику і державне управління у сфері охорони здоров'я, спрямовану на збереження і зміцнення здоров'я нації.

Мета роботи - вивчити динаміку чисельності населення Києва в кінці XVIII - протягом XIX ст., проаналізувати зміни показників народжуваності та смертності та її причини. У дослідженні застосовано методи: статистичні, соціологічні, бібліосемантичний, контент-аналіз, порівняльно-історичний, проблемно- хронологічний. Проаналізовано роботи перших дослідників Києва І. Фундуклея, Л. Дашкевича, І. Пантюхова, Т. Маковецького та ін., які надали не лише характеристику демографічних змін, деяких показників стану здоров'я населення, зокрема причин смерті, намагалися висвітлити екологічні та соціально-економічні чинники, які впливають на ці показники. Висновки: аналіз приведених матеріалів засвідчує, що XIX ст. стало переломним періодом у розвитку охорони здоров'я як в Україні, так і всій Російській імперії. Засвідчено своєрідність суспільного розвитку різних регіонів України, особливо Правобережжя, у т.ч. медико-санітарній справі. До наукового обігу повернуто праці перших дослідників стану здоров'я населення Київщини.

Мета роботи - визначити і проаналізувати показники здоров'я населення України та чинники, які впливають на його стан. Використано статистичні матеріали Державної служби статистики України та центру Медичної статистики МОЗ України, результати вибіркових досліджень захворюваності населення України та смертності за причинами смерті; а також методи системного підходу, бібліосемантичний, статистичний, контент-аналізу, соціологічного аналізу. Проаналізовано демографічну ситуацію в Україні, показники захворюваності населення, фактори ризику, які негативно впливають на стан здоров'я. Висновки: демографічні показники, показники захворюваності населення України є гіршими у порівнянні з відповідними показниками більшості країн Європейського Союзу та інших економічно розвинених країн світу. Визначено чинники, усунення або зменшення впливу яких сприятиме зниженню рівня захворюваності та смертності населення України.